Блокадний хліб – це хліб, випечений за спеціально розробленим рецептом і який видається за хлібними картками під час блокади Ленінграда. Хлібні картки ввели в Ленінграді ще до блокади, майже відразу після початку Великої Вітчизняної війни – 18 липня 1941 р.

«Стандартний», якщо можна так сказати, склад блокадного хліба був наступним: житнє борошно (обійне або взагалі будь-яке з тих, що були під рукою) – до 75%, целюлоза харчова – до 10%, макуха – до 10%, решта – це шпалерний пил, вибійки з мішків або хвоя.

Картки були введені ще до початку блокади Ленінграда, 18 липня 1941, норма становила 800 грамів хліба. 2 вересня 1941 року норми було знижено: робітникам та інженерно-технічним працівникам — по 600 грамів, службовцям – по 400 грамів, дітям та утриманцям – по 300 грамів.

На початку блокади хліб пекли із суміші житнього, вівсяного, ячмінного, соєвого, солодового борошна. Через місяць до цієї суміші стали додавати лляну макуху і висівки. Потім у хід пішла целюлоза, бавовняна макуха, борошняний кмітливість, витрясіння з мішків кукурудзяного і житнього борошна, березові бруньки та соснова кора.