Розчинність (Р; г) – це здатність речовини розчинятися у тому чи іншому розчиннику; вона характеризується концентрацією насиченого розчину і виражається кількістю грамів розчиненої речовини 100г розчинника (при 20ºC).

Розчин – термодинамічно стійка однорідна система з двох або більше компонентів, відносні кількості яких можуть змінюватись у широких межах. Розчинник – компонент розчину який у чистому вигляді існує в такому ж агрегатному стані, що і розчин.

Коефіцієнт розчинності – це відношення маси речовини, що утворює насичений при даній температурі розчин, обсягу розчинника. Розчинність залежить від природи розчинника та розчиняється речовини, їх агрегатного стану, температури та тиску (для газів).

добре розчинним вважається речовинаякщо більше 10 г його добре розчиняється в 100 г води. Малорозчинним називають речовинаякщо в 100 г води його розчиняється менше 1 г. І нерозчинні – це такі речовинименше 0,01 г яких переходить у розчин. Зовсім нерозчинних речовин не буває.